Об'єкти культурної спадщини

Національний природний парк «Голосіївський» розташований в межах Києва, міста з багатовіковою історією, у середовищі, багатому на важливі події, цікаві та видатні постаті, пам’ятки архітектури, археології, інші об’єкти культурної спадщини. Тому НПП «Голосіївський» може зацікавити відвідувачів не лише як острів збереженої природи всередині великого міста, але і як частина історичних місцевостей Києва – Голосіїв, Китаїв, Мишоловка, Феофанія, Конча-Заспа, Біличі, Святошин, Пуща-Водиця та ін. Безпосередньо на території НПП та на прилеглих ділянках є об’єкти та пам’ятки культурної спадщини.

Визначення об’єктів та пам’яток культурної спадщини в Законі України «Про охорону культурної спадщини» (стаття 1 Закону).

Свято-Троїцький Китаївський монастир
Свято-Троїцький (Китаївський) монастир та Голосіївський ліс

Археологічні об’єкти

В межах НПП або у безпосередній близькості знайдені городища різних культур, поселення скіфської доби, доби бронзи, ранньозалізного часу, залишки валів, декілька давньоруських поселень і городищ, серед яких виділяється Китаївське городище.

Китаївське городище та курганний могильник IX - XIII ст. – пам’ятка культурної спадщини національного значення, знаходиться в історичній місцевості Китаїв, в центральній частині НПП «Голосіївський». За однією з версій вчених, саме тут могло стояти літописне місто Пересічень. яке зникло після татарської навали. На думку археологів, середньовічне поселення складалось із укріпленої частини на пагорбах над високим правим берегом Китаївського водотоку (територія НПП) та посаду на більш пологому лівому березі. Крім того, на пагорбах правобережної частини водотоку, на території НПП «Голосіївський», знаходяться курганні могильники, які, за припущеннями науковців, можуть вести свій початок ще з дохристиянського періоду. Разом городище-укріплення, посад та могильник утворюють цілісний археологічний комплекс. Територія на даний момент потребує додаткових досліджень і, при належній увазі та розвитку, у комплексі з ансамблем Свято-Троїцького монастиря ХVІІІ - поч. ХХ ст, розташованим поруч, має значний туристичний потенціал.

Китаївське городище
Китаївське городище. На передньому плані територія, яку, на думку археологів, міг займати посад, неукріплена торгово-реміснича частина великого поселення

Серед археологічних пам’яток є й нововиявлені. Зокрема, всередині умовного трикутника між с. Ходосівка, с. Лісники та колишнім хутором Мриги поблизу урочища «Лісники», яке знаходиться в південній частині НПП, зосереджений цілий ряд археологічних пам’яток (поселень різних часів), відкритих експедицією Інституту археології НАНУ 2007 року в ході робіт по створенню охоронюваної археологічної території «Ходосівський археологічний комплекс». Поселення Ходосівка-Рославське, Ходосівка-Чумаків куток, Ходосівка-Березове, Ходосівка-Снігурове, Ходосівка-Високе перебувають на обліку як щойно виявлені пам’ятки культурної спадщини України. На даний час на державне музейне зберігання передано тисячі знахідок. Археологічна експедиція продовжує свою роботу, але розпаювання ділянок та господарська діяльність, що розгорнулася на даній території на межі із НПП, значно ускладнюють проведення подальших досліджень та завдають серйозної шкоди археологічним пам’яткам.

Культові об’єкти

До найзначніших історико-культурних об’єктів поблизу НПП «Голосіївський» належать Свято-Покровський (Голосіївський) та Свято-Троїцький (Китаївський) монастирі. Вони безпосередню межують із територією НПП.

Назву національний природний парк «Голосіївський» отримав від назви історичної місцевості Голосіїв, розташованої в південній правобережній частині м. Києва і відомої з XVI-XVII ст. Історія розвитку Голосієва тісно пов’язана з постаттю видатного релігійного, суспільного та політичного діяча Петра Могили. Саме він в 1631 році заснував тут скит, який отримав назву Голосіївська пустинь і згодом став літньою резиденцію Київських митрополитів. Найбільшого розквіту скит набув у ХІХ ст. У 90-х роках ХХ ст., після кількох десятиліть запустіння і повної руйнації у радянські часи, пустинь відновила функціонування і отримала статус самостійного Свято-Покровського монастиря. 30 числа кожного місяця відбувається паломництво (до кількох десятків тисяч вірян) до могили монахині Аліпії, відомої подвижниці ХХ ст., 1905-1988 рр.

Свято-Покровський (Голосіївський) монастир
Свято-Покровський (Голосіївський) монастир

 

Свято-Покровський (Голосіївський) монастир
Свято-Покровський (Голосіївський) монастир

 

Свято-Покровський (Голосіївський) монастир
Свято-Покровський (Голосіївський) монастир

Зі східного боку Голосіївського лісу з територією національного природного парку межує інший монастир – Свято-Троїцький, або Китаївська пустинь (від назви історичної місцевості Китаїв). За існуючими документами історія обителі ведеться з початку ХVIII в якості скиту Києво-Печерської Лаври. Невдовзі пустинь отримала неофіційну назву «Київський Афон» і стала місцем паломництва. Ансамбль Свято-Троїцького монастиря ХVIII-XIX ст., а також окремі його споруди занесені до реєстру нововиявлених пам’яток культурної спадщини, а Троїцька церква (українське бароко, 1763-1767 рр., архітектор – відомий майстер Києво-Печерської Лаври Степан Ковнір) належала до пам’яток архітектури національного значення. У нових переліках пам’яток культурної спадщини, розміщених на сайті Мінкультури, церкву не виявлено. Китаївська пустинь відома своїми подвижниками, серед яких виділяється преподобний Досифей (Дар’я Тяпкіна, яка з юнацького віку і до кінця життя волею обставин видавала себе за чоловіка і набула слави великого преподобного старця)

Свято-Троїцький (Китаївський) монастир
Свято-Троїцький (Китаївський) монастир

 

Троїцька церква Китаївського монастиря
Троїцька церква, 1763-1767 рр., архітектор Степан Ковнір

 

Свято-Троїцький (Китаївський) монастир
На території Свято-Троїцького (Китаївського) монастиря

Неподалік від Свято-Троїцького монастиря на території НПП «Голосіївський» є стародавні печери. Зараз вони частково відновлені і відкриті для відвідувачів. Біля входу у печери обладнаний невеликий оглядовий майданчик, з якого відкривається мальовнича панорама із монастирем та вкритими лісом пагорбами.

Свято-Троїцький (Китаївський) монастир
Свято-Троїцький монастир з оглядового майданчика біля входу до печер

І Голосіївська пустинь, і Китаївська відомі далеко за межами Києва і є місцями паломництва. Неподалік від кожного з цих монастирів, в межах НПП «Голосіївський», є каскади ставків та обладнані купальні.

Також відносно недалеко від НПП «Голосіївський» розташовані ще два відомих монастиря, які можуть викликати зацікавленість – Свято-Пантелеймонівський в історичній місцевості Феофанія та Монастир Різдва Пресвятої Богорододиці (або Гнилецький) в урочищі Церковщина.

Неподалік від території НПП «Голосіївський» (північна частина) у колишньому передмісті Києва – Пущі-Водиці - знаходиться православна церква Серафіма Саровського поч. ХХ століття (1908 — 1910 рр.). Храм, з кількома перервами, діяв навіть у радянські часи. Поруч із церквою розташована каплиця, зведена також на початку ХХ століття у неомавританському стилі. 

Церква Серафіма Саровського у Пущі-Водиці
Церква Серафіма Саровського та каплиця у Пущі-Водиці, поч. ХХ ст.

Об’єкти житлової та громадської архітектури

Головна астрономічна обсерваторія (ГАО) НАН України, заснована у 1944 році. Місце її спорудження - прямо посеред Голосіївського лісу – було обрано з метою зменшення впливу великого міста на ефективність наукових досліджень. Основним ініціатором створення виступив відомий вчений, астроном і геофізик, О. Я. Орлов (1880 — 1954). У 2004 р до 60-річчя ГАО НАН України мала планета № 15675 отримала назву «Голосієво» на честь Голосіївської обсерваторії.

На базі великого діючого телескопу з 2004 року функціонує Музей історії ГАО, де відвідувачі можуть ознайомитись із історію Обсерваторії, цікавими експонатами та приладами, мають можливість подивитися на об’єкти Сонячної системи через телескоп. Територія ГАО НАНУ межує з НПП "Голосіївський".

Головна астрономічна обсерваторія НАНУ
На території Головної астрономічної обсерваторії НАН України

Національний університет біоресурсів і природокористування (колишня Сільськогосподарська академія, Національний аграрний університет) – провідний вищий аграрний заклад України. Основна частина архітектурного комплексу споруд Національного аграрного університету сформована в 1925-1931 рр., окремі споруди є пам’ятками культурної спадщини місцевого значення: лісоінженерний інститут (корпус №1), агрохімічний інститут, інститут механізації та електрифікації, корпус №3, будинок професора. Концептуальний проект містечка був розроблений архітектором Д.М. Дяченко. У формах більшості споруд використано риси українського бароко (ХVІІ- ХVІІІ ст.) – такий стиль в архітектурі ХХ ст. отримав назву «українське необароко». Архітектор, прихильник поширення та нового переосмислення українських традиційних архітектурних стилів, у 30-ті роки ХХ ст. зазнавав у зв’язку з цим значного тиску та критики, із-за чого деякі споруди комплексу Національного аграрного університету стилістично відрізняються. В 1941 за звинуваченням в «українському націоналізмі» Д.М. Дяченко був засуджений до таборів, в яких у 1942 році помер.

Комплекс споруд НУБіП вклинюється у Голосіївський ліс вулицями Героїв Оборони, Генерала Родимцева, Блакитного. Територія НУБіП межує з НПП "Голосіївський".

НУБіП
НУБіП, 20-30 рр. ХХ ст., Лісоінженерний інститут (Лісотехнічний інститут, зараз навчальний корпус №1)

 

НУБіП
НУБіП, 20-30 рр. ХХ ст., Лісоінженерний інститут (Лісотехнічний інститут, зараз навчальний корпус №1)

 

Будинок професора, НУБіП
НУБіП, 20-30 рр. ХХ ст., Будинок професора (професорський гуртожиток)

Національний комплекс «Експоцентр України», або ВДНГ. Межує з НПП "Голосіївський". Комплекс споруд будувався з 1952 р., відкриття відбулось у 1958 р. Ансамбль споруд виконаний у помпезному стилі (так званий «сталінський ампір»). До 90-х рр. функціонував як виставка досягнень народного господарства (ВДНГ), після чого отримав сучасну офіційну назву.

Експоцентр України фактично є частиною Голосіївського лісу, за площею він посідає 5 місце у світі серед найбільших виставкових центрів планети. Архітектурний комплекс Експоцентру включає 180 будинків і споруд, 20 з яких мають статус пам’яток культурної спадщини місцевого значення України. Домінантою виступає павільйон №1 (Головний, навпроти входу до ВДНГ), який має загальну висоту 65 метрів, в т.ч. шпиль висотою 25 м. 

Зараз ВДНГ позиціонує себе як культурно-інноваційний центр. Це одна з найбільших платформ Києва для розваг, різноманітних івентів, виставкових заходів та фестивалів, значна частина з яких є міжнародними. Територію ВДНГ відвідують до 2 млн. осіб на рік.

ВДНГ
Експоцентр України (ВДНГ), центральний вхід.
На дальньому плані павільйон №1 висотою 65 м

В історичній місцевості Китаїв поблизу Свято-Троїцького монастиря (Китаївської пустині) зберігся невеликий будинок-дача історика та політичного діяча, голови УНР - Михайла Грушевського, в якому він жив після повернення з еміграції протягом 1924-1929 рр.
Поруч із Свято-Троїцьким Китаївським монастирем (в межах його колишніх володінь) також розташовані колишні будівлі Всесоюзного дослідного інституту плодового та ягідного господарства (зараз Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України), заснованого в 1930 році Володимиром Левовичем Семиренком, сином видатного вченого-помолога Лева Симиренка. Зараз споруди у більшості не працюють та знаходяться у незадовільному стані, а на колишній основний адміністративний корпус претендує монастир.

Поштова станція, або Будинок ІІ розряду з готелем, на 15-км шосе Київ-Житомир (Е-40), належала до архітектурних пам’яток національного значення. В новому Державному реєстрі нерухомих пам’яток (сайт Мінкультури) впорядниками інформації поштову станцію не виявлено як серед пам’яток національного значення, так і місцевого.

Будинок ІІ розряду з готелем - одна із станцій, збудованих в 40-х роках ХІХ ст. вздовж Брест-Литовського шосе. При кожній такій станції був невеличкий готель (трактир), стайня, каретна, ямщицька, комора, фуражна, криниця з водопоєм для коней Для будівлі поштової станції характерні неоготичні архітектурні форми. У 60 роках ХХ століття її облицювали керамічною плиткою. Знаходиться поруч із територією НПП "Голосіївський".

Дачне поселення у Пущі-Водиці, яка на той час була передмістям Києва, виникло наприкінці ХІХ століття. Тоді тут було закладено парк відпочинку, збудовано каскад ставків, а з Києва сюди провели трамвай. Земля в Пущі-Водиці була дорогою, тому дачі-вілли тут дозволяли собі зводити переважно заможні кияни. З того часу збереглося кілька споруд, які нині зараховано до пам’яток культурної спадщини. Частина з колишніх дачних будівель знаходиться у гостро аварійному стані, а деякі нещодавно були знесені. Знаходяться поруч із територією НПП "Голосіївський".

Пуща-Водиця
Пуща-Водиця, будинки кінця ХІХ - початку ХХ ст.

 

Пуща-Водиця
Пуща-Водиця, будинки кінця ХІХ - початку ХХ ст.

 

Пуща-Водиця
Пуща-Водиця, будинки кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Об’єкти, пов’язані з Другою світовою війною

Київський укріплений район (КиУР) – система укріплень, яка включала ДОТи (в тому числі із підземним сполученням), вали та окопи. Будувався КиУР протягом 1929-1935 рр. (із доукріпленнями 1941 р.). Він охоплював Київ напівколом, спираючись флангами на р. Дніпро. Його перша смуга проходила на півночі і заході від сіл Бірки і Демидів уздовж правого берега р. Ірпінь до села Білогородка, потім повертала на південний схід до сіл Тарасівка, Юрівка, Кременище, Мриги. На півдні частина дотів була вписана в залишки стародавнього «Змієвого валу».

КиУР поділявся на 14 батальйонних районів. Загальна протяжність переднього краю Київського укріпрайону склала 85 кілометрів, глибина оборонної смуги - до 5 км. Всього було побудовано 217 довготривалих вогневих точок (ДОТів). Вогневі точки об'єднувалися в опорні пункти по 6-15 дотів.

В південній частині НПП «Голосіївський» розташований фрагмент Південної ділянки КиУР (Батрайон № 14), зокрема доти між селами Мриги та Лісники. Також безпосередньо на території НПП, в межах Святошинсько-Біличанського масиву розташований значний фрагмент Північної ділянки Київського укріпленого району – понад двох десятків дотів. ДОТи на території НПП мають різний ступінь збереженості. Є споруди, які перебувають у гарному стані, але більшість – зруйновані або напівзруйновані.

Київський укріпрайон
ДОТ № 105 Київського укріпрайону (батрайон № 14), Південна частина НПП "Голосіївський"

 

Київський укріпрайон
ДОТ № 107 Київського укріпрайону (батрайон № 14), Південна частина НПП "Голосіївський"

Меморіали та пам’ятні знаки, присвячені подіям Другої світової війни:
- меморіал радянським воїнам, викладачам і студентам сільськосподарської академії, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни (1979 р., вул. Героїв Оборони, 15); 
- Народний Меморіал пам’яті воїнам, загиблим під час оборони та визволення м. Києва (мікрорайон Конча-Заспа, заснований в 1993 році);
- пам’ятний знак та залишки фундаментів колишнього хутора Любка (неподалік від селища Коцюбинське), який у 1943 році був спалений німцями за те, що хтось підірвав залізничну колію біля мосту через Ірпінь;
- пам’ятний знак на місці падіння радянського літака в 1943 році (2013 рік);
- пам’ятний знак початку оборони Києва (1975 рік, 19-й км Житомирського шосе).

Меморіал, Конча-Заспа
Народний Меморіал пам’яті воїнам, загиблим під час оборони та визволення м. Києва під час Другої світової війни (Конча-Заспа)

Музеї та музейні комплекси

Національний музей народної архітектури та побуту України у Пирогові.
Музей являє собою експозицію під відкритим небом етнографічних районів країни. Був заснований у 1969 році. За час існування музею на його території (133,5 га.) сконцентровано більше двох сотень різних будівель, які символізують свої регіони й історичні періоди країни. На території музею розташовано понад 100 пам’яток культурної спадщини України. Територія музею межує з НПП "Голосіївський".

Музей бджільництва при Інституті бджільництва імені П.І. Прокоповича, НААН України.
Інститут бджільництва прилягає до Голосіївського лісу з півдня, від вул. Академіка Заболотного У створеному при інституті музеї бджільництва представлено історичні етапи розвитку бджільництва та сучасні технології. Працює наукова бібліотека інституту, яка містить ряд рідкісних видань з історії бджільництва, технології бджоловедення, переробки продуктів бджільництва. На території працює кабінет апітерапії, де можна скористатися послугами медового масажу.

Музей історії Головної астрономічної обсерваторії НАНУ – див. вище про Головну астрономічну обсерваторію НАНУ.

Головна астрономічна обсерваторія НАНУ
Музей історії Головної астрономічної обсерваторії НАН України

 

Впорядковано - Олег Година (в т.ч. за матеріалами, наявними в адміністрації НПП «Голосіївський»)
Фото – Олег Година, Олександр Калашников, Максим Шипілов

Збір даних щодо об’єктів культурної спадщини триває, зауваження та нову цікаву інформацію просимо надавати за адресою ogodyna@gmail.com