Сфагнові мохи в національному природному парку «Голосіївський» та необхідність їх охорони
В Україні відомо 32 види сфагнових мохів [Зеров, 1964]. Це рослини перезволожених місцезростань, насамперед боліт та заболочених хвойних лісів. Поширені вони в Карпатах і на Поліссі; в Лісостепу та Степу трапляються рідко на борових терасах річок.
Для м. Києва, розміщеного на межі Полісся та Лісостепу, в минулому вказували 17 видів сфагнів. Росли вони переважно в Дарницькому та Святошинському лісопаркових господарствах. У наш час через осушення і трансформацію боліт ряд видів сфагнових мохів вже зник з бріофлори лісопаркової зони Києва [Вірченко, 2006].
Створення в 2007 році національного природного парку «Голосіївський» суттєво вплинуло на стан вивченості та охорони флори і рослинності значних за площею лісових масивів столиці. Було проведене цілеспрямоване дослідження видового складу як судинних, так і окремих груп спорових рослин НПП «Голосіївський» [Онищенко та ін., 2016]. При цьому встановлено, що сфагнових (мезотрофних) боліт у Парку в сучасному покриві немає. Але наявні фрагменти болотної рослинності із сфагновими мохами. В південній (Конча-Заспівській) частині Парку, а саме – в долині р. Віта, ще збереглись ділянки зі сфагновими мохами на двох болотах-блюдцях. У північній частині (Святошинсько-Біличанське відділення), такі фрагменти боліт виявлені на терасі р. Нивка на заболочених берегах невеличких озерець.
Болота-блюдця, які розміщуються в долині р. Віта, утворились у заглибинах рельєфу тераси р. Віта. В зв’язку зі зміною гідрологічного режиму, що впливає на стан болотної рослинності в цілому, на болотах-блюдцях відбулась значна трансформація. На даний час вони майже пересохли; вода стоїть лише у весняний період, влітку спостерігається місцями оголений торф; повністю зникли болотні угруповання, поширюються ценози череди (Bidens cernua). Ще зберігаються окремі гігрофільні види, такі як шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata), вовконіг високий (Lycopus exaltatus), підмаренник болотний (Galium palustre). По краях цих болітець ще наявні смуги молінії голубої (Molinia caerulea), поодиноко трапляються купини осоки омської (Сarex omskiana). Спостерігається поступове заростання боліт деревами, що ростуть поряд – дубом звичайним (Quercus robur) і осикою (Populus tremula). Станом на 2012 рік тут зберігались смуги із моховим покривом, в складі якого були сфагн болотний (Sphagnum palustre) (фото), с. відстовбурчений (S. squarrosum) (фото), с. торочкуватий (S. fimbriatum) (фото), с. однобокий (S. subsecundum) (фото) і с. оманливий (S. fallax) (фото) [Вірченко, Прядко, 2013]. Обстеження цих болітець в 2021 році показало, що більшість вказаних раніше видів сфагнів, хоч і в пригніченому вигляді, ще зберігається. Вочевидь через зниження ґрунтових вод зник лише один гідрофільний вид – сфагн плосколистий (Sphagnum platyphyllum), який знаходили тут ще наприкінці XX ст.
У Святошинсько-Біличанському відділенні НПП «Голоіївський» болотні біотопи із сфагновими мохами знаходяться в Святошинському лісництві (квартали 73, 74), де розміщуються на терасі р. Нивка неподалік русла. Це невеличкі озерця, по краю яких поширені заболочені смуги із сфагновими мохами, які перебувають на різних стадіях розвитку та з різною участю мохів. Перше, що знаходиться в 73 кв., являє собою озерце, водна поверхня якого затягнута ряскою малою (Lemna minor) та спіроделою багатокореневою (Spirodela polyrrhyza) з поодинокими деревами вільхи клейкої, або вільхи чорної (Alnus glutinosa). По краю обводненого озерця в заболоченій смузі зберігається болотне різнотрав’я. Тут наявне вовче тіло болотне (Comarum palustre), осока пухирчаста (Carex vesicaria), шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata), в прибережній смузі зростає щучка дерниста (Deschampsia caespitosa), теліптерис болотяний (Thelipteris palustris), відмічені цикута отруйна (Cicuta virosa) та деякі інші. Сфагнові мохи, які наявні тут в значній кількості, зростають переважно на вільхових «п’єдесталах» і представлені сфагном болотним, с. відстовбурченим і с. торочкуватим. Зелені мохи трапляються у воді озерця – каліергонела загострена (Calliergonella cuspidata), каліергон серцелистий (Calliergon cordifolium), дрепанокладус гачкуватий (Drepanocladus aduncus) та на його березі – клімацій деревоподібний (Climacium dendroides) й інші. У сосновому лісі чорницевому, що оточує обводнене озерце з вільхою та вербою, відмічені ще сфагн звивистий (Sphagnum flexuosum) (фото) і с. магеланський (S. magellanicum) (фото).
На другому озерці, що знаходиться в кв. 74, на більш високих елементах рельєфу, в масиві соснового лісу, характер болотних ценозів із сфагновими мохами має дещо інший характер та склад. Озерце оточене розрідженою вербою попелястою (Salix cinerea). В прибережних смугах зростає рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), відмічені осоки – омська (Carex omskiana) та несправжньосмикавцева (Carex pseudocyperus), а також види гідрофільного різнотрав’я – частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica), плакун верболистий (Lythrum salicaria), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris) та інші. Водна поверхня тут відкрита, по краю озерця у воді відмічена дуже рідкісна рослина з Червоної книги України (2009) – пухирник малий (Utricularia minor). Це єдине місцезнаходження виду в межах національного природного парку. Килим сфагнових мохів, що виявлений на одному з берегів цього озерця, тягнеться досить широкою смугою і складається зі сфагна болотного і с. торочкуватого. У воді ростуть зелені мохи каліергон серцелистий (Calliergon cordifolium) і дрепанокладус гачкуватий (Drepanocladus aduncus).
В Святошинському лісництві знаходиться ще одне місце, для якого вказували сфагнові мохи – це пам’ятка природи загальнодержавного значення «Романівське болото», яке було взяте під охорону в 1979 р., а в 2014 р. увійшло до складу НПП «Голосіївський». Пам’ятка природи була створена з метою збереження льодовикового релікта – берези низької (Betula humilis). В центрі мезотрофної частини цього болота моховий покрив утворювали сфагн круглуватий (Sphagnum teres) з домішкою зелених мохів, в т. ч. реліктового мелодія Бландова (Helodium blandowii) [Фіторізноманіття…, 2006]. В цілому для Романівського болота вказували 43 види мохоподібних, серед сфагнів ще S. subsecundum, S. flexuosum і S. palustre [Вірченко, 2014]. Повторні флористичні дослідження цього болота в 2019-2020 рр., на жаль, вже не підтвердили зростання тут ні сфагнових мохів, ні мелодія Бландова.
Отже, на даний час у НПП «Голосіївський» зареєстровано сім видів сфагнів, з них частіше трапляються сфагн болотний, с. торочкуватий і с. відстовбурчений. В минулому на території Парку знаходили ще ряд сфагнів (сфагн плосколистий, с. круглуватий та ін.), які тепер вже зникли. Загалом, біотопи зі сфагновими мохами хоча і не займають в парку значних площ, проте є своєрідними осередками, де зберігаються найбільш південні форпости бореального болотного комплексу. Такі біотопи підвищують фіторізноманіття парку, потребують особливої охорони та подальших моніторингових досліджень.
Автори тексту: В.М. Вірченко, О.І. Прядко
Фото: В.М. Вірченко
Список використаної літератури:
Вірченко В.М. Мохоподібні лісопаркової зони м. Києва. – Київ: Знання України, 2006. – 32 с.
Вірченко В.М. Мохоподібні природно-заповідних територій Українського Полісся: монографія. – Київ: ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2014. – 224 с.
Вірченко В.М., Прядко О.І. Осередок сфагнових мохів у м. Києві (НПП «Голосіївський»). Екологія водно-болотних угідь і торфовищ: мат-ли Міжнар. наук.-практ. конф. «Методи і технології стратегічного планування розвитку територій» (м. Київ, 1 лютого 2013 р.). – Київ, 2013. – С. 28-30.
