Дослідження жуків-турунів в Голосіївському лісі

Жуки-туруни, або жужелиці (Carabidae), є захоплюючою та різноманітною групою комах, які привертають увагу своєю унікальною зовнішністю та можливостями адаптації до навколишнього середовища. Їхній розмір коливається в широкому діапазоні від дуже маленьких представників (0,7 мм) до доволі великих (66 мм). Колір тіла, зазвичай, темний, часто з металевим блиском, але існує і немало яскравих різнокольорових представників. Як правило, колір тіла пов’язаний зі способом життя комах — яскравіші кольори характерні для денних видів, а темні — для нічних або сутінкових із прихованим способом життя.

Calosoma (Acalosoma) inquisitor (Linnaeus, 1758) — Красотіл бронзовий *Calosoma (Acalosoma) inquisitor* (Linnaeus, 1758)

Туруни відомі своїми довгими ногами та потужними мандибулами ("щелепами"), що робить їх вмілими хижаками, важливими для регуляції популяцій інших комах в екосистемах. Туруни вважаються хижаками широкого профілю, адже в їхній раціон входять хробаки, слимаки, попелиці, гусінь, інші комахи та їхні личинки, які можуть завдавати шкоду сільськогосподарським культурам.

Крім того, що дорослі особини є регулюючими хижаками популяцій наземних комах, личинки цих жуків шукають поживу у ґрунті та харчуються ними. Багато видів турунів мають широкі харчові звички, поїдаючи не лише інших комах, але й насіння рослин, у тому числі й бур’янів.

У світі існує безліч видів жуків-турунів, а їхня різноманітність вражає. Вони складають одну з найбільших родин комах, нараховуючи приблизно 40 000 видів. В Україні налічується орієнтовно 750 видів (декілька десятків видів потребують підтвердження), які займають різні екологічні ніші й населяють різноманітні середовища — ліси, степи, болота, гори, агроландшафти, урбоекосистеми.

Деякі представники турунів мають у своєму арсеналі доволі цікаві механізми захисту. Жуки-бомбардири, що належать до підродини Brachininae, у разі небезпеки викидають у бік ворога гарячу отруйну захисну рідину, яка в повітрі миттєво перетворюється у газоподібну хмару. У черевці жуків є дві залози, які утворюють гідрохінон і перекис водню, а також камера зі спеціальними ферментами.

У разі небезпеки жук спрямовує кінчик черевця у бік ворога. Стискування м'язами стінок резервуарів створює тиск, який виштовхує рідку суміш до резервуара. Тут під дією ферментів у ньому починається хімічна реакція з виділенням великої кількості тепла. Температура суміші сягає +100 °C. Гази, що утворюються, різко збільшують об'єм суміші, і вона викидається у бік ворога. Це лякає нападника, а у деяких випадках, може навіть вбити його.

Жук-бомбардир Brachinus crepitans (Linnaeus, 1758) — Жук-бомбардир *Brachinus crepitans* (Linnaeus, 1758)

Різноманітність екосистем НПП «Голосіївський» робить парк привабливим місцем для існування цих комах. Туруни є важливою складовою лісових екосистем, адже вони беруть участь у формуванні ґрунту, розкладанні органічних решток, ланцюгах живлення і забезпечують баланс екосистеми. Існування багатьох жуків-турунів залежить від наявності відмерлої деревини та старовікових лісів. Заходи зі збереження та підтримання сталості екосистем Парку поліпшують умови існування та процвітання цих комах.

У наземних екосистемах жуки-туруни відрізняються великою чисельністю і біологічною різноманітністю, а їхні угруповання тонко реагують на зміну умов середовища. Ці особливості дають змогу використовувати турунів для екологічного моніторингу, який дозволяє нам оцінити характер процесів, що відбуваються в екосистемі, і в майбутньому планувати заходи щодо охорони та ефективного використання природних комплексів, забезпечення екологічної рівноваги.

Наразі, дослідженням турунів НПП «Голосіївський» займається студент кафедри екології та зоології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Неруш Руслан. У рамках проведення наукових досліджень для написання випускної кваліфікаційної роботи він займається вивченням видового складу та характеристикою угруповань турунів Парку.