Плющ звичайний (Hedera helix)
Плющ звичайний (Hedera helix) –одна з небагатьох вічнозелених рослин, які можна зустріти в Голосіївському лісі навіть узимку.
За даними науковців, плющ існував ще в Плейстоцені (2,58 млн років тому – 11,7 тис. років тому). Він пережив льодовикові періоди, кліматичні зміни та зберіг здатність підкорювати лісові простори. В сучасній Україні його природний ареал охоплює західні регіони, для Київщини раніше не було відомо про природні популяції цього виду.
Питання походження плюща в Голосіївському лісі залишається відкритим. Чи він залишився тут із більш теплих періодів, чи просто "втік" із міських парків? Одне можна сказати точно – ця рослина знайшла собі місце серед древніх дубів і грабів, і, схоже, не збирається зникати. Наразі в Голосіївському лісі відомо п’ять місцезростань плюща. Його найбільше виявлено в урочищі Голосіївський ліс, де, попри сильний вплив мегаполісу, рослина почувається добре і навіть поширюється.
На молодих пагонах (вегетативних) він має лопатеве, темно-зелене, блискуче, шкірясте, зазвичай із трьома або п’ятьма загостреними лопатями листя. На дорослих генеративних пагонах (тих, що цвітуть) форма листя змінюється – воно стає овальним або ланцетним, без лопатей. Листя має виразні світлі прожилки, які контрастують із темно-зеленим фоном.
Квіти у плюща з’являються тільки на дорослих пагонах, що отримують достатньо світла. Дрібні, жовтувато-зелені, зібрані в кулясті суцвіття-парасольки. Цвітіння відбувається восени (серпень – жовтень).
Плоди - маленькі, сферичні чорні або темно-фіолетові ягоди, дозрівають узимку – на початку весни. Є отруйними для людини, але це важливий корм для птахів.
Пагони рослини гнучкі, можуть як повзати по землі, так і використовувати дерева як опору, підіймаючись на висоту до 20 м. На землі його пагони можуть стелитися, утворюючи щільний килим площею до кількох десятків квадратних метрів. Плющ росте повільно, але стабільно, і з віком може створювати густі зарості, які змінюють мікроклімат під пологом лісу, зберігаючи вологість та захищаючи ґрунт від ерозії.
Тож гуляючи Голосіївським лісом, зверніть увагу на його блискучі, вирізані листки, що вперто повзуть угору по деревах. Можливо, перед вами — жива реліктова пам’ятка, яка бачила ліси цього краю задовго до появи Києва.
