Великий строкатий дятел

Великий строкатий дятел (Dendrocopos major) – один з найпомітніших і найпоширеніших птахів нашого лісу. Він майстерно пересувається по деревах, добуваючи комах із-під кори, а також відіграє важливу роль у функціонувані лісових екосистем, створюючи дупла, якими згодом користуються інші тварини.

Це середнього розміру птах: довжина тіла 22–27 см, розмах крил 42–47 см. Його легко впізнати за чорно-білим забарвленням та яскраво-червоним підхвістям. У самців є додаткова червона пляма на потилиці, тоді як у самок вона відсутня. Молоді птахи мають червонувату маківку з чорними поздовжніми штрихами
Дятли – природжені лісові "санітари". Вони харчуються переважно личинками комах-шкідників, яких дістають з-під кори, а також насінням хвойних дерев. Узимку їх часто можна побачити біля годівниць, де вони ласують несолоним салом чи соняшниковим насінням.
Особливо вправним є цей дятел у видобуванні насіння хвойних дерев,  роздовбуючи шишки. Він вставляє шишку в щілину кори або розвилку гілок і довбає її дзьобом, витягуючи насіння. Хоча ця тактика відома й для деяких інших видів строкатих дятлів, саме у великого строкатого вона найдосконаліша.  Такі місця (“дятлові кузні”) легко знайти в лісі – під деревами там лежать розбиті шишки.
Це досить галасливий птах. Його голос можна почути в будь-який час року. Вокалізація самців і самиць не відрізняється, хоча самці в цілому кричать частіше й інтенсивніше. Його голос – це різкі крики "кік-кік" або швидке "чік-чік-чік".  Весною крики часто супроводжує «барабанний дріб», що являє собою своєрідну трель від вібрації сухого сучка під швидкими ударами дзьоба. Ця трель також є важливим засобом спілкування між птахами.
Гніздовий сезон починається як правило у березні. Самець і самка разом видовбують дупло глибиною 25-35 см. Самка відкладає 4–7 білих яєць, які насиджують обоє батьків. Пташенята вилітають з гнізда через 20–25 днів.
У Національному природному парку «Голосіївський» цей вид є звичним мешканцем листяних та мішаних лісів. Тут він виконує важливу функцію: контролює чисельність короїдів, лубоїдів, златок, вусачів, довгоносиків та інших комах, які можуть шкодити деревам.
Навесні великі строкаті дятли можуть обгризати кору з дерев, щоб дістатися до соку — особливо вони люблять березовий сік.
Великий строкатий дятел – не лише окраса наших лісів, а й один із ключових видів, що підтримують екологічну рівновагу. Спостерігати за ним у Голосіївському парку можна цілий рік – варто лише прислухатися до характерних криків в гущавині дерев.