Жук-олень (Lucanus cervus)
Жук-олень (Lucanus cervus) — величний мешканець старих лісів, найбільший представник твердокрилих в Україні. Його легко впізнати за масивними «рогами» — видовженими верхніми щелепами самця, які слугують не для нападу, а для ритуальних боїв за самицю. Самці борються, намагаючись підчепити суперника та скинути його з гілки — видовищне, але не смертельне протистояння.
Улюблене середовище існування — старовікові дубові ліси. Саме в дуплах, гнилих пнях і стовбурах дуба, рідше бука чи ясена самки відкладають яйця. Личинка розвивається 4–6 років, живлячись деревиною. Імаго (дорослі особини), з’являються навесні — їх можна побачити з травня до липня, переважно у вечірній час.
Жук вражає розмірами: самці досягають 8 см, самки — до 5 см. Величезні мандибули є лише в самців. У самців надкрила та мандибули — червонувато-коричневі, тіло чорне; у самок — темно-буре, однотонне.
Попри те, що в Україні жук-олень ще подекуди трапляється, його чисельність стрімко падає. Основні загрози — вирубка старих дерев та очищення лісу від мертвої деревини. Молоді лісонасадження не здатні забезпечити умови для розмноження цього виду.
Вид занесений до Червоної книги України (категорія "рідкісний"), охороняється міжнародними угодами, включаючи Бернську конвенцію. У багатьох країнах Європи ведеться моніторинг та охорона виду.
У Національному Парку жук-олень трапляється у листяних лісах із віковими дубами та мертвою деревиною — в Голосіївському лісі, урочищах Теремки та Лісники. В цілому для НПП "Голосіївський" цей вид з Червоної книги України є звичайним, в окремі роки навіть чисельним, що в черговий раз підтверджує цінність старих лісів.
