2-го лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь
Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається з 1997 року на честь підписаної 2 лютого 1971 року в місті Рамсар (Іран) міжнародної конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів.
Відповідно до Рамсарської конвенції, стороною якої є і Україна, під водно-болотними угіддями розуміють “райони маршів, боліт, драговин, торфовищ чи водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує 6 метрів”.
Водно-болотні угіддя є надзвичайно важливим середовищем для збереження біорізноманіття, особливо в умовах наступу людини на природу (близько двох третин видів рослин і тварин зараз пов’язані саме з водно-болотними угіддями), гідрологічним, кліматичним та екологічним регулятором. Крім того, водно-болотні угіддя мають велике соціально-культурне, рекреаційне значення.
У національному природному парку «Голосіївський» постійно здійснюється вивчення водно-болотних комплексів, їх сучасного стану, наявного цінного і лише з ними пов’язаного біорізноманіття. Водно-болотні комплекси відіграють значну роль не лише як середовища збереження гідрофільних видів, а й впливають на процеси в інших природних комплексах парку та екологічний стан міста Києва в цілому.
На території НПП «Голосіївський» основні площі водно-болотних угідь знаходяться у південній частині парку – в долині р. Віти (правої притоки Дніпра). Тут утворився лісо-болотний комплекс з найбільшою водоймою НПП – озером Шапарня. Заліснені острови та чагарникові зарості серед високотравних і осокових боліт (які займають тут значні площі), є притулком для багатьох видів тварин, серед яких є занесені до Червоної книги України (ЧКУ).
Водні екосистеми Голосіївського лісу − Горіхуватський, Голосіївський (Дідорівський) і Китаївський водотоки, на яких створені каскади ставків. Ці водойми виконують переважно рекреаційну та екологічну функцію, але й в них є рідкісні види рослин – лише в цих водоймах зростає водяний горіх плаваючий, занесений до ЧКУ. Ставки є місцем мешкання різноманітних гідрофільних хребетних (птахів, рептилій, амфібій, риб) і безхребетних тварин.
Водно-болотні комплекси Святошино-Біличанської частини Парку головним чином пов’язані з долинами невеликих річок Любка, Нивка і Котурка. В долині Любки (притоки р. Ірпінь) знаходиться заклове низинне болото Романівське, яке зберігає бореальний болотний комплекс. Найбільш рідкісним видом, який тут зустрічається, є береза низька (ЧКУ).
На жаль, річка Нивка не входить в межі НПП «Голосіївський», хоча перетинає його лісові масиви і відіграє важливу роль у цілісності природних комплексів. На терасі цієї річки (неподалік русла) в межах парку є декілька озерець із заболоченими берегами. Останнім часом тут виявлені рідкісні види рослин – пухирник малий (ЧКУ) і сальвінія плаваюча (ЧКУ). По берегах цих водойм донині збереглись куртини сфагнових мохів.